Простакова не бачить потрібним просвітництво та освіту її єдиного сина. Вона пояснює, що вчитися грамоті та іншим наукам зовсім не обов'язково, адже навчитися рахувати гроші можна.
Героїня вважає його розумним, вихованим, добрим. Вона не може правильно оцінити його характер, оскільки материнське кохання повністю заплющує їй очі. на насправді Митрофан страшенно розпещений, дурний. Він позбавлений банальної відповідальності, немає зобов'язань.
Простакова вчить свого сина бути таким самим як вона: дурним, лінивим, жадібним.